На Виноградівщині чоловік поламав дружині майже всі кістки на обличчі

Сімейні чвари бувають у всіх. Але більшість вміє їх вирішувати шляхом діалогу, а не з застосуванням фізичної сили. На жаль, насильниками, як правило, в питаннях прояву фізичного насильства найчастіше є чоловіки. Та найгірше, що справа нерідко доходить до лікарняної палати. Відтак – винуватцям доводиться постати перед судом. І тут жінки виявляють справжню слабкість. Багато хто з них просить помилувати своїх катів і цим ще більше розв’язують їм руки для подальших знущань, показуючи, що з ними так можна робити, що вони так дозволяють. При цьому, продовжують і далі спільно проживати з чоловіками, які не шкодують сил для того, аби їх гамселити.

Подібний випадок мав місце на Виноградівчині. Більше про нього – у матеріалі «Карпатського об’єктива».

Бив, втікала, наздогнав, товк далі

Непрацюючий уродженець селища Вилок, що на Виноградівщині (зараз – Берегівщина), батько двох неповнолітніх дітей поламав дружині майже всі кістки на обличчі. Товк її так, що добре, що вона залишилася живою.

Як зазначено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, 13 листопада 2024 року приблизно о 17 годині 45 хвилин Михайло (імена дійових осіб із етичних міркувань замінено), перебуваючи вдома на кухні «на ґрунті тривалих неприязних стосунків, чітко усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи наслідки, що можуть настати після їхнього вчинення, затіяв сварку зі своєю дружиною».

Під час конфлікту ображав Ірину, словесно її принижував і «діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, почав наносити своєю правою та лівою руками стиснутими в кулак множинні удари в область обличчя жінки».

Скривджена дружина почала втікати від чоловіка у спальню, але «перечепившись об дверний поріг впала на підлогу». Тим часом Михайло скористався безпорадністю нещасної і «продовжив наносити їй множинні удари своїми обутими ногами в область голови та тулубу».

Коли Ірина піднялася, Михайло «двома руками штовхнув її на ліжко» і товк уже там. Точніше – бив щодуху кулаками по обличчю.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, домашній кат завдав дружині «тілесні ушкодження у вигляді: переломів кісток лицевого скелету, лінійні переломи кісток носа з незначним зміщенням, множинні переломи носової перегородки з незначним зміщенням, переломи кісток комірок решітчастої кістки, множинні уламкові переломи верхньощелепної пазухи справа». Ці травми відносяться до групи тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричиняють розлад здоров`я тривалістю більше 21 дня.

Хто що сказав у суді

Свою провину насильник визнав. На суді пояснив, що діяв «на ґрунті неприязних стосунків», що бив дружину – не заперечував. У той же час стверджував, що у всьому кається і просив суворо його не карати.

Ірина підтвердила, що Михайло справді 13 листопада її побив.

«Ми були вдома, він затіяв сварку і наніс мені тілесні ушкодження», – зазначила вона.

Проте при цьому жінка запевнила, що претензій до чоловіка не має і теж просила суд бути до нього лояльним. Цивільного позову вона також не заявила.

За місцем проживання, у Вилоцькій сільській раді Берегівського району, охарактеризували Михайла посередньо.

Тож Виноградівський районний суд визнав чоловіка винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України (Умисне нанесення тілесних ушкоджень середньої тяжкості) та призначив йому покарання у виді одного року позбавлення волі. Проте за ґрати домашній насильник не відправився, бо вирок йому одразу ж було замінено на більш м’який – однорічний іспитовий термін.

Марина АЛДОН